|
Послання до Євреїв |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Багаторазово й багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. |
| 2 За останніх же оцих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив спадкоємцем усього і яким створив віки. |
| 3 Він - відблиск його слави, образ його істоти, - підтримуючи все своїм могутнім словом, здійснив очищення гріхів і возсів праворуч величі на вишині, |
| 4 ставши від ангелів стільки вищим, оскільки успадкував визначніше від них ім'я. |
| 5 Кому бо з ангелів він коли мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе?» І ще: «Я буду йому за Отця, а він буде мені за Сина?» |
| 6 Коли ж знов уводив Первородного у світ, то каже: «Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.» |
| 7 А щодо ангелів мовить: «Той, хто вітри своїми вісниками вчиняє, а полум'я вогненне - слугами своїми.» |
| 8 А до Сина: «Престол твій, Боже, віковічний, і берло правоти - берло твого царства. |
| 9 Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність, тому помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости понад твоїх співучасників.» |
| 10 І: «Ти, Господи, напочатку заснував землю і небеса - діло рук твоїх. |
| 11 Вони загинуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються. |
| 12 Ти їх, неначе одежину, згорнеш і, немов одежа, вони зміняться. Ти ж - той самий, і літа твої не скінчаться.» |
| 13 До кого з ангелів він коли мовив: «Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів підніжком під твої ноги?» |
| 14 Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння? |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Тому ми мусимо вважати дуже пильно на те, що почули, щоб, бува, нас не знесло з дороги. |
| 2 Бо коли слово, оголошене ангелами, було таке зобов'язуюче, що всякий його переступ і непослух приймав справедливу кару, |
| 3 то як утечемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння? Воно, спочатку проповідане Господом, було підтверджене нам тими, що його чули, |
| 4 коли Бог засвідчив знаками, дивами й різними потугами, ще й дарами Святого Духа, що їх він розділює за своєю волею. |
| 5 Не ангелам бо підкорив він світ майбутній, про який ми говоримо. |
| 6 Бо десь хтось засвідчив, кажучи: «Що таке людина, що ти про неї пам'ятаєш? Або син чоловічий, що ти навідуєшся до нього? |
| 7 Ти вчинив його малощо меншим від ангелів. Увінчав його славою і честю. |
| 8 Усе підкорив йому під ноги.» А коли все підкорив під нього, то не лишив нічого, що було б йому непідкореним. Та нині ще не бачимо, щоб йому все було підкорене, |
| 9 а бачимо Ісуса, який за те, що перетерпів смерть, увінчаний славою і честю, який на малу хвилину був нижче ангелів, щоб благодаттю Божою зазнати за всіх смерти. |
| 10 Годилось бо йому, - заради якого все і через якого все, що ввів багато синів у славу, - вдосконалити стражданням того, хто дав почин їхньому спасінню. |
| 11 Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, |
| 12 коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» |
| 13 І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» |
| 14 А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, |
| 15 і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. |
| 16 Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. |
| 17 Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. |
| 18 Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса, |
| 2 вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі. |
| 3 Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок. |
| 4 Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, - Бог. |
| 5 Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане, |
| 6 Христос же - як Син у своїм домі. А дім цей - ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії. |
| 7 Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос, |
| 8 не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині, |
| 9 де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що |
| 10 сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали! |
| 11 Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!» |
| 12 Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога, |
| 13 а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха. |
| 14 Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку, |
| 15 як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.» |
| 16 Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея? |
| 17 На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині? |
| 18 Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні? |
| 19 І бачимо, що не могли ввійти через невірство. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений. |
| 2 Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали. |
| 3 Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу. |
| 4 На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»; |
| 5 і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.» |
| 6 Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух, |
| 7 то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.» |
| 8 Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день. |
| 9 Отже, для Божого народу збережено відпочинок; |
| 10 бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних. |
| 11 Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства. |
| 12 Бо слово - живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. |
| 13 Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати. |
| 14 Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання. |
| 15 Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. |
| 16 Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Кожен бо архиєрей, узятий з-поміж людей, настановляється для людей у справах Божих, щоб приносив дари та жертви за гріхи; |
| 2 що може співчувати нетямущим та введеним в оману, бо й сам він неміччю охоплений, |
| 3 і тому повинен так за людей, як і за себе самого приносити жертви за гріхи. |
| 4 Чести ж цієї ніхто не бере сам собі, лише той, хто покликаний Богом, як Арон. |
| 5 Так і Христос не сам собі присвоїв славу стати архиєреєм, вона бо від того, який до нього мовив: «Син мій єси, я сьогодні породив тебе.» |
| 6 Як і на іншому місці каже: «Ти - священик навіки за чином Мелхиседека.» |
| 7 Він за днів свого тілесного життя приніс був молитви й благання з великим голосінням та слізьми до того, який міг його спасти від смерти, і він був вислуханий за богобоязність; |
| 8 і хоч був Сином, навчився з того, що витерпів, значення послуху, |
| 9 і, ставши досконалим, спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні, |
| 10 і Бог назвав його архиєреєм за чином Мелхиседека. |
| 11 Про те ми мали б багато сказати, та висловити його трудно, бо ви на розум недолугі. |
| 12 Тоді як ви повинні б давно вже бути вчителями, ви знову потребуєте, щоб вас хтось учив перших засад Божого вчення, і дійшли до того, що потребуєте ще молока, а не твердої страви. |
| 13 Бо хто ще молоко вживає, той не досвідчений у вченні правди, - він бо немовлятко. |
| 14 А тверда страва для дорослих, у яких із-за звички почуття вправлене в тому, щоб розрізняти добро від зла. |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 Тому, лишивши початкове вчення про Христа, звернімся до досконалішого, не закладаючи знову підвалин, - тобто про покаяння в ділах мертвих та про віру в Бога, |
| 2 про навчання хрищення та про рукоположення, про воскресіння мертвих та суд вічний. |
| 3 Ми зробимо й це, якщо Бог дозволить. |
| 4 Воно бо неможливо тих, - які раз просвітились були, що скуштували небесного дару й стали учасниками Святого Духа, |
| 5 скуштували доброго Божого слова й сил майбутнього віку, |
| 6 та й відпали! - знов оновлювати до покаяння, тих, які знову собі самим розпинають Божого Сина і прилюдно зневажають. |
| 7 Земля бо, що п'є дощ, який падає на неї часто, та родить зілля добре для тих, що її обробляють, приймає від Бога благословення; |
| 8 а та, що приносить терня і будяки, непотрібна, близька до прокляття: кінчається тим, що її спалять. |
| 9 Однак, любі, дарма що так говоримо, ми переконані про вас краще та про те, що торкається спасіння. |
| 10 Бо Бог не є несправедливий, щоб забути ваші діла й любов, яку ви виявили до його імени, і послуги, що ви святим робите понині. |
| 11 Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, |
| 12 щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці. |
| 13 І справді, коли Бог учиняв Авраамові обітницю, не маючи поклястися ніким вищим, то поклявся самим собою, |
| 14 кажучи: «Справді поблагословлю тебе щедро й розмножу тебе вельми.» |
| 15 І він, завдяки довгій терпеливості, осягнув обітницю: |
| 16 люди клянуться більшим від себе, і всякі їхні суперечки кінчаються клятвою на ствердження. |
| 17 Тому й Бог, бажаючи дати спадкоємцям обітниці якнайсильніший доказ, що його рішення непорушне, вжив клятви, |
| 18 щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам. |
| 19 В ньому маємо, неначе якір душі, безпечний та міцний, що входить аж до середини за завісу, |
| 20 куди ввійшов за нас, як предтеча, Ісус, ставши архиєреєм повіки, на зразок Мелхиседека. |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 О цей Мелхиседек, цар Салему, священик Всевишнього Бога, який зустрів Авраама, коли він повертався після поразки царів, і який благословив його; |
| 2 якому Авраам відділив десятину з усього, і якого ім'я означає спершу «цар справедливости», а потім цар Салему, тобто «цар миру»; |
| 3 без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, - зостається священиком повіки. |
| 4 Дивіться, отже, який великий той, якому патріярх Авраам дав десятину з найліпшої добичі! |
| 5 Також і ті з синів Леві, що мають сан священства, мають за законом наказ брати десятину з народу, тобто з своїх братів, дарма що вони вийшли з бедер Авраама. |
| 6 Той же, який не походить з їхнього роду, взяв десятину з Авраама і благословив того, що мав обітниці. |
| 7 Тим часом і сумніву не може бути, що нижчий благословляється вищим. |
| 8 Ба більше, тут беруть десятину люди, що вмирають; а там - той, про кого свідчать, що живе. |
| 9 І, так би мовити, і Леві, який тепер збирає десятини, дав був десятину через Авраама, |
| 10 бо він ще був у бедрах свого прабатька, коли Мелхиседек вийшов йому назустріч. |
| 11 Якби, отже, досконалість була через левітське священство, під яким народ одержав закон, то яка була б іще потреба з'являтись іншому священикові, за чином Мелхиседека, священикові, що не звався б за чином Арона? |
| 12 Бо як міняється священство, конче міняється і закон. |
| 13 Бо той, про кого це говориться, був з іншого коліна, з якого ніхто не служив при жертовнику. |
| 14 Відомо бо, що наш Господь походить від Юди, про покоління якого Мойсей нічого не згадав як про священиків. |
| 15 Це стає ще яснішим, коли на подобу Мелхиседека постає інший священик; |
| 16 він став ним не за законом тілесної заповіді, а за силою життя нетлінного, |
| 17 бо він прийняв таке свідоцтво: «Ти - священик повіки за чином Мелхиседека.» |
| 18 Так перша заповідь скасована через її неміч і безкорисність - |
| 19 закон бо не зробив нічого досконалим, - уведено ж кращу надію, яка зближає нас до Бога. |
| 20 Тим більше, що це не сталося без клятви: бо коли інші настановлялися священиками без клятви, |
| 21 то цей мав клятву того, який сказав до нього: «Господь поклявсь, і каятись не буде: Ти - священик повіки.» |
| 22 Ось чому Ісус став запорукою кращого союзу. |
| 23 Крім того: отих священиків було більше, бо смерть не дозволяла їм зоставатися; |
| 24 цей же, тому що перебуває повіки, має священство непроминальне |
| 25 і тому може спасти повіки тих, які через нього до Бога приступають, бо він завжди живий, щоб за них заступатися. |
| 26 Якраз і годилося, щоб ми мали такого первосвященика непорочного, відлученого від грішників і вищого за небеса, |
| 27 який не має потреби, як архиереї, щодня приносити перше за власні гріхи жертви, а потім за гріхи народу, бо він зробив це раз, принісши себе самого в жертву. |
| 28 Закон бо настановляє архиєреями людей, немочі підлеглих, а слово клятви, що було після закону, настановляє Сина, що навіки досконалий. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Головна ж річ нашої бесіди та, що ми маємо такого архиєрея, який возсів на небі по правиці престола Величі, |
| 2 служителя святині й справжнього намету, що його Господь спорудив, не чоловік. |
| 3 Усякий бо архиєрей настановляється на те, щоб приносити дари й жертви: ось чому й він мусить щось мати, щоб принести. |
| 4 Тож якби був на землі, він не був би навіть священиком, бо є вже інші священики, які приносять дари за законом |
| 5 та служать образу й тіні небесної святині згідно зо словом, як про те повчив Господь Мойсея заздалегідь, коли той збирався будувати намет: «Гляди, - мовив, - зроби все за зразком, який тобі був показаний на горі.» |
| 6 Тепер же Христос осягнув остільки вищого служіння, оскільки він посередник кращого завіту, що заснований на кращих обітницях. |
| 7 Коли б же той перший завіт був бездоганний, то не було б місця для другого. |
| 8 Бо Господь, докоряючи їм, каже: «Ось надходять дні, мовить Господь, і я укладу з домом Ізраїля і з домом Юди новий завіт: |
| 9 не за завітом, що я уклав був з їхніми батьками в день, коли я вхопив їх був за руку, щоб вивести з Єгипетської землі. А що вони при моїм завіті не зосталися, то і я їх занехаяв», - говорить Господь. |
| 10 Ось той союз, що я заключу з домом Ізраїля: «По тих днях, каже Господь, я, поклавши мої закони їм в ум, напишу їх у них на серці й буду їм Богом, а вони будуть моїм народом. |
| 11 Ніхто не матиме потреби навчати свого співгромадянина, ніхто свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Усі бо вони, від найменшого й до найбільшого, будуть мене знати. |
| 12 Я бо буду милостив супроти їхньої несправедливосте, і їхніх гріхів не буду згадувати більше.» |
| 13 А коли каже «новий», то об'являє перший старим. А що передавнене й застаріле - те близько заникнення. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну. |
| 2 Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе». |
| 3 За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих», |
| 4 із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту. |
| 5 А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно. |
| 6 І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби, |
| 7 в другий - раз на рік - лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини. |
| 8 Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет. |
| 9 Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить. |
| 10 Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення. |
| 11 Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - |
| 12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. |
| 13 Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла, |
| 14 то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому! |
| 15 Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб - після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту - вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства. |
| 16 Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. |
| 17 Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. |
| 18 Тому навіть і перший завіт був освячений кров'ю. |
| 19 Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ, |
| 20 кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.» |
| 21 Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров'ю. |
| 22 Зрештою, за законом, майже все очищується кров'ю, і без кровопролиття відпущення немає. |
| 23 Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі - жертвами, багато ліпшими від отих. |
| 24 Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим. |
| 25 Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров'ю; |
| 26 інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з'явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою. |
| 27 І як призначено людям раз умерти, потім же суд, |
| 28 так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з'явиться тим, що очікують його на спасіння. |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Закон бо, мавши лиш тінь майбутніх благ, а не самий образ речей, ніколи не може тими самими жертвами, які приносяться щороку, повсякчасно зробити досконалими тих, які приступають до Бога. |
| 2 Чи ж їх не перестали б приносити, коли б ті, що служать, очистившись раз назавжди, не мали більше ніякої свідомости гріхів? |
| 3 Власне, навпаки: ними нагадуються щороку гріхи, |
| 4 бо неможливо, щоб кров волів та козлів усунула гріхи. |
| 5 Тому, входячи у світ, говорив: «Ти не хотів ні жертв, ані приносу, але приготував єси тіло мені. |
| 6 Ти не вподобав собі ні всепалень, ні жертви за гріхи. |
| 7 Тоді я сказав: Ось іду, бо у сувої книги написано про мене, щоб учинити твою волю, Боже.» |
| 8 Сказавши вище: «Ні жертв, ані приношень, ні всепалень, ані жертви за гріхи ти не схотів і не вподобав собі», дарма що вони приносяться за законом, тоді сказав: |
| 9 «Ось я іду вчинити твою волю.» Касує, отже, перше, щоб установити друге. |
| 10 Силою тієї волі ми освячені приносом тіла Ісуса Христа раз назавжди. |
| 11 Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити. |
| 12 Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога, |
| 13 чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги. |
| 14 Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються. |
| 15 Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже: |
| 16 «Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх. |
| 17 Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.» |
| 18 А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи. |
| 19 Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині, |
| 20 який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом, |
| 21 і маючи великого священика над Божим домом, |
| 22 приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою. |
| 23 Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний. |
| 24 І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих; |
| 25 не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день. |
| 26 Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви, |
| 27 а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників. |
| 28 Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках. |
| 29 Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив? |
| 30 Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій. |
| 31 Страшно впасти в руки Бога живого!» |
| 32 Згадайте перші дні, коли ви, тількищо просвітлені, перенесли терпляче таку велику боротьбу страждань: |
| 33 ви були чи то самі виставлені прилюдно на зневаги та на знущання, чи то ставши спільниками тих, що того зазнали. |
| 34 Ви бо й разом із в'язнями страждали і грабунок вашого майна ви з радістю приймали, знаючи, що маєте багатство краще і постійне. |
| 35 Не покидайте, отже, цього вашого довір'я, бо воно має велику нагороду. |
| 36 Вам бо треба терпеливости, щоб ви, виконуючи Божу волю, одержали обітницю. |
| 37 Ще бо трохи, дуже мало часу, і той, хто має прийти, прийде, не забариться. |
| 38 А праведник мій з віри буде жити; коли ж він відступить, моя душа не матиме вподобання у ньому. |
| 39 Та ми не з тих, що відступають собі на погибель, а з тих, що вірують, щоб врятувати душу. |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих. |
| 2 Через неї предки були добре засвідчені. |
| 3 Вірою ми знаємо, що світ сотворений словом Божим, так що видиме з невидимого постало. |
| 4 Вірою Авель приніс Богу кращу, ніж Каїн, жертву; вона засвідчила про нього, що він праведний, коли сам Бог дав свідоцтво на користь його дарів; нею він, хоч і мертвий, далі промовляє. |
| 5 Вірою Енох був перенесений, щоб не бачити смерти; його не знайдено, бо Бог його переніс. Перед його перенесенням засвідчено було про нього, що він угодив Богові. |
| 6 Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають. |
| 7 Вірою Ной, повчений об'явленням небесним про те, чого не бачено ще, збудував богобоязно ковчег, щоб спасти дім свій; нею він осудив світ і став спадкоємцем праведности, яка з віри. |
| 8 Вірою Авраам, покликаний, послухався і вийшов до краю, що мав , узяти у спадщину, і пішов, не знаючи, куди йде. |
| 9 Вірою він перебував у обіцяній землі, як у чужій, живучи у наметах з Ісааком та Яковом, спадкоємцями, як і він, тієї самої обітниці. |
| 10 Бо чекав міста з непохитними основами, якого Бог будівничий і засновник. |
| 11 Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю. |
| 12 Тож від одного, та ще й омертвілого, народилося так багато, як зір на небі, як піску край моря, без числа. |
| 13 У вірі померли всі ці, не отримавши здійснення обітниць; вони лиш бачили й вітали їх здалека, визнаючи, що вони «чужинці на землі й захожі». |
| 14 А ті, що так говорять, ясно показують, що шукають батьківщини. |
| 15 І якби вони пам'ятали про ту, з якої вийшли, мали б час повернутися. |
| 16 Та вони тепер кращої бажають, тобто небесної; тому й Бог не соромиться зватися їхнім Богом, бо він їм приготував місто. |
| 17 Вірою Авраам, поставлений на пробу, приніс у жертву Ісаака; і то єдинородного приніс у жертву сина, він, що обітниці одержав, |
| 18 до якого було сказано: «Від Ісаака тобі народиться потомство», |
| 19 думаючи, що Бог має силу і з мертвих воскресити; тому його й одержав назад, як символ. |
| 20 Вірою Ісаак благословив Якова та Ісава на майбутнє. |
| 21 Вірою Яків, перед смертю, благословив кожного з синів Йосифа і поклонився, спираючись на кінець палиці своєї. |
| 22 Вірою Йосиф, вмираючи, згадав про вихід синів Ізраїля і розпорядився про свої кості. |
| 23 Вірою батьки Мойсея, як він народився, три місяці його ховали, бо бачили красу дитини, і не злякалися царського наказу. |
| 24 Вірою Мойсей, коли був виріс, відрікся зватися сином дочки фараона; |
| 25 волів радше страждати разом з людом Божим, ніж дознавати дочасної гріховної втіхи, |
| 26 бо, дивлячись на нагороду, вважав за більше багатство наругу вибраного народу від скарбів Єгипту. |
| 27 Вірою він покинув Єгипет, не побоявся царського гніву, бо стояв твердо, як той, що Невидимого бачить. |
| 28 Вірою відсвяткував Пасху й скроплення кров'ю, щоб губитель не торкнувся їхніх первородних. |
| 29 Вірою перейшли Червоне море, як по суходолі, що спробувавши єгиптяни, потопились. |
| 30 Вірою єрихонські мури по семиденнім обході впали. |
| 31 Вірою Рахав, блудниця, прийнявши мирно вивідувачів, з невірними не загинула. |
| 32 І що ще скажу? Часу не вистане мені, коли заходжуся розповідати про Гедеона, про Варака, про Самсона, про Єфту, про Давида й Самуїла та пророків, |
| 33 що вірою підбили царства, чинили справедливість, обітниць осягнули, загородили пащі левам, |
| 34 силу вогню гасили, вістря меча уникали, ставали сильні, бувши недолугі, на війні проявили мужність, наскоки чужинців відбивали. |
| 35 Жінки діставали назад своїх померлих, які воскресали. Інші загинули в муках, відкинувши визволення, щоб осягнути ліпше воскресіння. |
| 36 Інші наруг і бичів зазнали та ще й кайданів і в'язниці; |
| 37 їх каменовано, розрізувано пилою, брано на допити; вони вмирали, мечем забиті; тинялися в овечих та козячих шкурах, збідовані, гноблені, кривджені; |
| 38 вони, яких світ був невартий, блукали пустинями, горами, печерами та земними вертепами. |
| 39 І всі вони, дарма що мали добре засвідчення вірою, не одержали обіцяного, |
| 40 бо Бог зберіг нам щось краще, щоб вони не без нас осягли досконалість. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Тому і ми, маючи навколо себе таку велику хмару свідків, відкиньмо всякий тягар і гріх, що так легко обмотує, і біжімо витривало до змагання, що призначене нам, |
| 2 вдивляючися пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри, який, замість радости, що перед ним була, витерпів хрест, на сором не звертаючи уваги, і який возсів праворуч Божого престолу. |
| 3 Тож думайте про того, хто витерпів від грішників таке велике проти себе противенство, щоб ви, ізнемігшись, не впали духом. |
| 4 Ви ще не протиставились до крови в боротьбі проти гріха. |
| 5 І ви забули попередження, що вам, як синам, говорить: «Мій сину, не легковаж Господнім каранням і не падай духом, коли він тебе картає, |
| 6 бо кого Господь любить, того карає, і б'є кожного сина, якого приймає.» |
| 7 На вашу науку ви терпите. Бог поводиться з вами, як із синами. Хіба є такий син, що його батько не карає? |
| 8 Коли ж вас виховано без картання, - якого всі зазнають, - то ви незаконновроджені, а не сини. |
| 9 А втім, коли ми мали батьків тілесних як виховників і їх поважали, то чи ж не багато більш ми маємо коритися Отцеві духів, і будем жити? |
| 10 Ті бо на короткий час, як знали, нас карали; він же - нам на користь, щоб нас зробити учасниками святости своєї. |
| 11 Усяка кара на хвилину здається не чимсь веселим, а сумним, та згодом тим, що на собі її зазнали, вона приносить мирний плід праведности. |
| 12 Ось чому випростайте ваші охлялі руки та зомлілі коліна |
| 13 і зробіть вашим ногам стежки прості, щоб кульгаве не збочило, а радше видужало. |
| 14 З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить. |
| 15 Пильнуйте, щоб ніхто не залишився без Божої благодаті, щоб якесь гірке коріння, пустивши паростки угору, не наробило заколоту та щоб не заразило багатьох; |
| 16 щоб не було ніякого блудника чи нечестивця, як Ісав, що за одну лиш страву запродав власне первородство. |
| 17 Ви бо знаєте, що потім, як він хотів одержати благословення, він був відкинутий, бо не було в нього змоги змінити рішення, хоч його і просив про це з сльозами. |
| 18 Ви ж не приступили до гори, до якої можна рукою доторкнутись, ані до вогню палкого, ані до хмари, ані до темряви, ані до бурі, |
| 19 ні до гомону сурми, ані до якогось голосу слів, від якого ті, що його чули, випрошувалися, щоб до них і слова більш не говорити; |
| 20 бо не могли знести наказу: «Навіть і скотина, як до гори діткнеться, буде камінням побита.» |
| 21 І таке страшне було видіння, що Мойсей промовив: «Я повен страху і тремчу ввесь!» |
| 22 Але ви приступили до гори Сіону й міста Бога живого, до небесного Єрусалиму, до безлічі ангелів, до святкових зборів, |
| 23 до церкви первородних, записаних на небі, і до судді всіх - Бога, до духів праведників, що вже дійшли до досконалости, |
| 24 і до Ісуса, посередника нового завіту, і до крови очищення, що промовляє краще, ніж кров Авелева. |
| 25 Глядіть, не відвертайтеся від того, хто промовляє; бо коли ті, що зреклися того, який говорив на землі, не уникнули кари, то скільки більше ми, коли відвернемося від того, хто говорить з неба. |
| 26 Того, голос якого колись був захитав землю, а нині обіцяв, кажучи: «Ще раз я захитаю не лиш землю, але й небо.» |
| 27 Те «ще раз» вказує, що захитане, тому що створене, - переміниться, щоб перебувало непохитне. |
| 28 Тому що ми приймаємо непохитне царство, зберігаймо благодать, то й служімо нею довподоби Богові з побожністю й острахом. |
| 29 Бо Бог наш - вогонь, що пожирає. |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Братня любов нехай перебуває! |
| 2 Гостинности не забувайте, бо нею деякі, не відаючи, ангелів були вгостили. |
| 3 Про в'язнів пам'ятайте, немов би ви самі були в кайданах з ними, та про тих, що страждають, оскільки й ви самі в тілі. |
| 4 Подружжя хай у всіх буде в пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде судити блудників та перелюбців. |
| 5 У вашій поведінці не будьте грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте, сам бо говорив: «Я тебе не зоставлю, я тебе не покину», |
| 6 так що ми сміло можемо сказати: «Господь - мій помічник: я не боюся. Що може мені людина зробити?» |
| 7 Пам'ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру. |
| 8 Ісус Христос учора й сьогодні - той самий навіки. |
| 9 Не піддавайтеся різним та чужим наукам: воно бо добре укріпити серце благодаттю, не стравами, які не принесли ніякої користи тим, що віддавалися їм. |
| 10 Є у нас жертовник, з якого не мають права їсти ті, що при наметі служать. |
| 11 Бо котрих звірят кров архиєрей заносить у святиню за гріхи, тих м'ясо палиться за табором. |
| 12 Тому й Ісус, щоб освятити народ власною своєю кров'ю, страждав поза містом. |
| 13 Тож виходьмо до нього за табір, несучи наругу його, |
| 14 бо ми не маємо тут постійного міста, а майбутнього шукаєм. |
| 15 Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я. |
| 16 Добродійства та взаємної допомоги не забувайте: такі бо жертви Богові приємні. |
| 17 Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт дати; щоб вони це робили з радістю, а не зідхаючи, - бо це для вас некорисно. |
| 18 Молітеся за нас, бо нам здається, що маємо добре сумління, бажаючи у всьому поводитись добре; |
| 19 тим більше ж прошу вас це робити, щоб якнайскоріше мене вам повернено. |
| 20 Нехай Бог миру, що підняв з мертвих того, хто кров'ю вічного завіту став великим Пастирем овець, - Господа нашого Ісуса, - |
| 21 зробить вас здібними виконувати його волю добрими ділами, здійснюючи у вас те, що йому любе через Ісуса Христа, якому слава по віки вічні. Амінь. |
| 22 Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження, бож я коротко написав вам. |
| 23 Знайте, що наш брат Тимотей уже випущений, і як прибуде скоро, то я з ним вас побачу. |
| 24 Вітайте всіх ваших наставників і всіх святих. Вітають вас ті, що в Італії. |
| 25 Благодать хай буде з усіма вами! Амінь! |
